Завдання та структура документу
Кодекс поведінки для редакторів журналів COPE має на меті встановити міні-мальний рівень стандартів, як всі члени COPE повинні дотримуватися. Керів-ництва з найкращої практики більш докладні і були розроблені у відповідь на численні прохання редакторів дати їм поради з широкого кола питань етичного характеру все зростаючої складності. Хоча COPE і розраховує на те, що всі члени дотримуватимуться Кодексу поведінки для редакторів журналів, ми розуміємо, що редактори можуть бути не в змозі виконати всі рекомендації Керівництва з найкращої практики (тому останні проголошуються добровільними), але сподіваємося, що наші пропозиції допоможуть визначити найважливіші аспекти політики журналів і їх практичного застосування, які варті того, щоб їх обговорювати та їх дотримуватись.
У цьому комбінованому документі обов'язкові для виконання стандарти Кодексу поведінки для редакторів журналів показані звичайним шрифтом та пронумеровані, а більш бажані рекомендації Найкращої практики виділені курсивом.

1. Загальні зобов'язання і відповідальність редакторів
1.1. Редактори повинні нести відповідальність за все, що публікується в їх журналах.
Це означає, що редактори повинні:
1.2. Прагнути задовольняти потреби читачів та авторів;
1.3. Прагнути постійно покращувати свій журнал;
1.4. У робочому процесі мати процедури, які забезпечують якість матеріалів що публікуються;
1.5. Захищати свободу думок;
1.6. Зберігати вірність принципам наукової доброчесності;
1.7. Не допускати, щоб комерційні інтереси компрометували інтелектуальні та етичні стандарти;
1.8. Завжди бути готовими публікувати виправлення, пояснення, спростування (відкликати статті) і вибачення, якщо це необхідно.

Редактори, які прагнуть втілити в життя принципи Найкращої практики, можуть робити також наступне:
? активно радитися з читачами, рецензентами та членами редакційної колегії про шляхи поліпшення роботи їх журналу;
? заохочувати дослідження ефективності процесів рецензування, а також публікувати прийняті в журналі робочі процедури та переоцінювати їх в світлі нових відкриттів;
? намагатися переконати видавця надавати необхідні ресурси і допомогу від експертів (наприклад, дизайнерів та юристів);
? підтримувати ініціативи, спрямовані на скорочення несумлінної поведінки при проведенні досліджень та підготовці публікацій;
? підтримувати ініціативи з навчання дослідників етики публікацій;
? оцінювати вплив, який викликає політика їх журналу на поведінку авторів та рецензентів, і при необхідності так переглядати свою політику, щоб заохочувати їх відповідальну поведінку та не заохочувати несумлінну;
? забезпечувати, щоб будь-які прес-релізи що видаються журналом правильно відображали зміст статей і робили це в правильному контексті.

2. Відносини з читачами
2.1. Читачі повинні бути проінформовані про те, хто фінансував дослідження або будь-яку іншу наукову роботу, а також чи відігравали спонсори якусь роль в дослідженні та публікації результатів роботи, і якщо так, то яка була ця роль.

Редактори, які прагнуть втілити в життя принципи Найкращої практики, можуть робити також наступне:
? забезпечувати, щоб всі опубліковані статті та огляди були прорецензовані спеціалістами, які мають необхідну кваліфікацію (включаючи статистичний аналіз, якщо це необхідно);
? забезпечувати, щоб всі розділи журналу, які не рецензовані кваліфікованими фахівцями, були чітко ідентифіковані;
? використовувати процедури, які будуть заохочувати точність, повноту та ясність викладу досліджень, включаючи технічне редагування та використання відповідних керівництв;
? використовувати систему встановлення авторства, що буде заохочувати застосування кращих методів (таких, щоб перелік авторів точно відображав тих, хто виконував роботу) і перешкоджав несумлінним практикам (наприклад, анонімного або подарункового авторства);
? поінформувати читачів про кроки, покликаних забезпечити те, що статті співробітників журналу або членів редакційної колегії отримують об'єктивну і неупереджену оцінку.

3. Відносини з авторами
3.1 Рішення редакторів про прийняття або відмову в публікації статті повинні бути засновані на об’єктивній оцінці рівня статті, її оригінальності, ясності викладу, надійності викладеної в ній інформації та відповідності тематиці журналу.
3.2 Редактори не повинні скасовувати рішення про публікацію статей, якщо тільки в них не виявлять серйозні вади.
3.3 Нові редактори не повинні скасовувати рішення про публікацію статей, прийняті колишніми редакторами, якщо тільки в них не виявлять серйозні вади.
3.4 Процедура рецензування статей іншими дослідниками повинна бути чітко сформульована, і редактори повинні бути готові обґрунтувати будь-яке значиме відхилення від описаної процедури.
3.5 Журнали повинні мати чітко визначений механізм подачі авторами апеляцій на рішення редакторів.
3.6 Редактори повинні опублікувати повні вимоги до авторів статей. Ці правила повинні регулярно оновлюватися і мати посилання або гіперпосилання на цей кодекс.
3.7 Редактори повинні оголосити критерії, які застосовуються при визначенні того, хто може вважатися автором статті, а хто може вважатися особою, яка внесла в неї певний внесок, відповідно до стандартів, прийнятих в відповідній області.

Редактори, які прагнуть втілити в життя принципи Найкращої практики, можуть робити також наступне:
? регулярно переглядати інструкції для авторів і надавати посилання на відповідні керівництва (наприклад, Міжнародного комітету редакторів медичних журналів (ICMJE), Відповідальна публікація досліджень: міжнародні стандарти для авторів);
? публікувати опис конкуруючих інтересів всіх осіб, які зробили внесок в статтю, які могли б на неї вплинути, або опублікувати виправлення, якщо такі конкуруючі інтереси стали відомими після публікації;
? забезпечити ефективний підбір рецензентів для статей (тобто осіб, здатних зробити компетентну оцінку роботи, і у яких відсутній будь-який конфлікт інтересів з цією роботою);
? поважати побажання авторів про те, що певна особа не може рецензувати їх роботу, якщо таке прохання є обґрунтованим та здійсненним;
? в разі підозри в несумлінній поведінці та суперечках щодо авторства використовувати схеми COPE (http://publicationethics.org/flowcharts);
? публікувати інформацію про те, як вирішуються питання при наявності підозри в несумлінній поведінці (наприклад, з посиланнями на схеми COPE);
? оголошувати дати подання статей до редакції і прийняття рішень про їх публікацію.

4. Взаємовідносини з рецензентами
4.1 Редактори повинні публікувати повні вимоги до рецензентів, включаючи вимоги зберігати рецензованої матеріал в таємниці. Ці правила повинні регулярно оновлюватися та мати посилання або гіперпосилання на цей кодекс.
4.2 Редактори повинні вимагати від рецензенту розкриття будь-якої інформації про можливий конфлікт інтересів, перш ніж давати свою згоду на рецензування.
4.3 Редактори повинні мати процедури захисту анонімності рецензентів, якщо тільки вони не використовують відкриту систему рецензування, про що повинні бути поінформовані і автори, і рецензенти.

Редактори, які прагнуть втілити в життя принципи Найкращої практики, можуть робити також наступне:
? стимулювати рецензентів писати коментарі з етичних питань та щодо ймовірності несумлінної поведінки у рецензованій роботі (наприклад, неетична програма досліджень, неприйнятні методи обробки чи представлення даних);
? заохочувати рецензентів коментувати ступінь оригінальності аналізованої статті та звертати увагу на наявність дублюючих публікацій та плагіату;
? по можливості надавати рецензентам інструменти для отримання доступу до публікацій, що мають відношення до рецензованої статті (наприклад, гіперпосилання на цитовані статті та бібліографічний пошук);
? повідомляти авторам всі коментарі про їхню роботу, зроблені рецензентами, якщо тільки вони не містять образливі або наклепницькі зауваження;
? відзначати внесок рецензентів у діяльності журналу;
? заохочувати наукові установи розглядати роботу з рецензування як частину їх академічного процесу;
? аналізувати якість роботи рецензентів та намагатися підтримувати її на високому рівні;
? розвивати і підтримувати базу даних відповідних рецензентів та оновлювати її на основі аналізу результатів роботи рецензентів;
? відмовлятися від співпраці з рецензентами, які постійно пишуть нечемні, запізнілі та бідні за змістом рецензії;
? забезпечувати, щоб база даних рецензентів відображала співтовариство їх журналу, та додавати в неї при необхідності нових рецензентів;
? використовувати для пошуку нових рецензентів широке коло джерел (не тільки особисті контакти) (наприклад, пропозиції авторів, бібліографічні бази даних);
? дотримання схем COPE в разі ймовірності недобросовісної поведінки рецензентів.

5. Відносини з членами редакційної колегії
5.1 Редактори повинні повідомляти новим членам редакційної колегії все, що очікується від їх діяльності, і повідомляти існуючих членів про всі зміни в підходах та процедурах які використовуються журналом в своїй практиці.

Редактори, які прагнуть втілити в життя принципи Найкращої практики, можуть робити також наступне:
? формувати процедури, що забезпечують неупереджений розгляд рукописів членів редакційної колегії;
? визначати, хто з членів редколегії здатний активно робити внесок в удосконалення системи керування журналом;
? на регулярній основі переглядати склад редакційної колегії;
? точно пояснювати членам редколегії їх функції та обов'язки, які можуть включати:
— виконання функцій представників журналу;
— підтримку і просування журналу;
— пошук кращих авторів і кращих робіт (наприклад, переглядаючи протоколи зборів) та активні дії, щоб запросити цих авторів подавати свої статті в журнал;
— аналіз статей, поданих до журналу;
— прийняття доручень на написання редакційних статей, оглядів і коментарів до робіт в області своєї спеціалізації;
? брати активну участь в роботі зборів редколегії, періодично проводити консультації з членами редакційної колегії (наприклад, раз на рік), щоб дізнатися їх думки з приводу роботи журналу, повідомити їх про зміни в політиці журналу та визначити цілі на майбутнє.

6. Відносини з власниками журналу та видавцями
6.1 Відносини редакторів з видавцями та власниками журналів часто бувають складними, але вони повинні твердо ґрунтуватися на принципі незалежності редакторів.
6.2 Редактори повинні приймати рішення про те, які статті публікувати, виключно на основі їх якості та близькості тематиці журналу без втручання з боку власника журналу / видавця.
6.3 Відносини між власником журналу / видавцем і редактором повинні бути чітко сформульовані в підписаному контракті.
6.4 Умови цього контракту повинні відповідати Кодексу поведінки для редакторів журналів COPE.

Редактори, які прагнуть втілити в життя принципи Найкращої практики, можуть робити також наступне:
? сформувати механізм вирішення суперечок між ними і власником журналу / видавцем з описом необхідних процедур;
? регулярно обмінюватися інформацією з власником журналу і видавцем.

7. Хід редагування та рецензування
7.1 Редактори повинні забезпечити чесне, неупереджене і своєчасне рецензу-вання статей, пропонованих для публікації.
7.2 Редактори повинні використовувати процедури, що забезпечують збереження конфіденційності матеріалів, що подаються в журнал, під час рецензування.

Редактори, які прагнуть втілити в життя принципи Найкращої практики, можуть робити також наступне:
? забезпечити, щоб люди, включені в процес редагування (в тому числі й вони самі) мали достатню кваліфікацію і були обізнані про актуальні правила, рекомендації та факти, що стосуються рецензування та управління журналом;
? бути в курсі останніх досліджень на тему рецензування та нових інструментів, які можуть використовуватися в процесі написання рецензії;
? прийняти методологію рецензування, що найкраще підходять для їх журналу і спільноти дослідників, яких журнал обслуговує;
? періодично аналізувати підходи до рецензування на предмет можливих поліпшень;
? повідомляти COPE про проблеми що виникають, особливо в разі, якщо проблемні питання не можуть бути вирішені за допомогою схем COPE або знаходяться нові види недобросовісної поведінки при публікації;
? розглянути питання про призначення омбудсмена (уповноваженого) для винесення рішень по суперечках, які не можуть бути вирішені всередині журналу.

8. Забезпечення якості
8.1 Редактори повинні вживати всіх необхідних заходів для того, щоб забезпечити якість опублікованого ними матеріалу, з урахуванням того, що журнали і розділи всередині журналів можуть мати різні цілі і стандарти.

Редактори, які прагнуть втілити в життя принципи Найкращої практики, можуть робити також наступне:
? застосовувати процедури виявлення сфальсифікованих даних (наприклад, фотографій, оброблених неналежним чином, або плагіату) або до всіх статей що подаються, або безпосередньо при виникненні підозр у порушеннях;
? формувати стиль журналу на основі певних об'єктивних методів (наприклад, використання структурованих рефератів, застосування посібників, таких як CONSORT2), а не виключно на естетичній основі або особистих уподобаннях.

9. Захист персональних даних
9.1 Редактори повинні виконувати закон про збереження конфіденційності в тій юрисдикції, до якої вони належать. Крім того, в будь-якому випадку вони повинні завжди захищати конфіденційність індивідуальної інформації, отриманої в ході досліджень та іншій професійної діяльності.

Редактори, які прагнуть втілити в життя принципи Найкращої практики, можуть робити також наступне:
? сформулювати свою політику щодо опублікування персональних даних (на-приклад, даних, що дозволяють ідентифікувати індивіда, або фотографій) та чітке пояснення такої політики авторам.

11. Дії в разі виникнення підозри про недобросовісну поведінку
11.1 Редактори повинні прийняти певні заходи, якщо вони підозрюють наявність недобросовісної поведінки або дізнаються про пред'явлення обвинувачення в недобросовісній поведінці. Цей обов'язок поширюється як на опубліковані, так і на неопубліковані матеріали.
11.2 Редактори не повинні просто відмовляти в публікації статті при виник-ненні підозри у можливості недобросовісної поведінки. Етично вони зобов'язані реагувати на такі ситуації.
11.3 За можливості, редактори повинні слідувати схемам COPE.
11.4 Перш за все, редакторам слід запитати роз'яснення від авторів цих статей. При отриманні незадовільної відповіді вони повинні звернутися до їх роботодавців або відповідної організації (можливо, регулюючого органу) з проханням провести розслідування.
11.5 Редакторам слід вживати всіх необхідних заходів для забезпечення належного проведення розслідування; якщо цього зробити не вдається, редакторам слід зробити все можливе для вирішення проблеми. Це їх дуже обтяжливий, але значущий обов'язок.

12. Забезпечення наукової достовірності у публікаціях
12.1 Помилки або твердження які вводять в оману повинні якомога швидше виправлятися з повідомленням про це широкій аудиторії.
12.2 Редактори повинні слідувати схемам COPE при відкликанні статей.

13. Інтелектуальна власність
13.1 Редактори повинні уважно ставитися до питань, що стосуються інтелектуальної власності, і взаємодіяти з видавцем при врегулюванні випадків можливих порушень законів та угод про охорону інтелектуальної власності.

Редактори, які прагнуть втілити в життя принципи Найкращої практики, можуть робити також наступне:
? застосовувати інструменти виявлення плагіату (наприклад, спеціальні програми, пошук схожих заголовків) в статтях, пропонованих до публікації (або у всіх статтях, або безпосередньо при виникненні підозри);
? підтримувати авторів, чиє авторське право було порушено, або тих, хто став жертвою плагіату;
? бути готовим до спільної роботи з видавцем щодо захисту авторських прав та до переслідування порушників (наприклад, шляхом подання запитів на відкликання статей або видалення матеріалів з веб-сайтів), незалежно від того, чи пов'язаний цей випадок з порушенням авторських прав журналу.

14. Заохочення дискусій
14.1 Редактори повинні заохочувати і з готовністю розглядати обґрунтовану критику робіт, опублікованих в їх журналі.
14.2 Автори матеріалів що критикуються повинні мати можливість відповісти на критику.
14.3 Роботи, що повідомляють тільки про негативні результати, також можуть публікуватися.

Редактори, які прагнуть втілити в життя принципи Найкращої практики, можуть робити також наступне:
? бути відкритим для досліджень, які оскаржують попередні роботи, опубліковані в журналі.

15. Скарги
15.1 Редактори повинні швидко відповідати на скарги і зробити все можливе, щоб був спосіб для осіб, незадоволених розглядом їх скарг, просувати свої скарги далі. Цей механізм повинен бути зрозуміло описаний в журналі і повинен включати інформацію про те, як направляти неврегульовані питання в COPE.
15.2 Редактори повинні слідувати процедурам, описаним в схемах COPE.

16. Комерційні міркування
16.1 Журнали повинні застосовувати політику, яка гарантує, що комерційні міркування не впливають на редакційні рішення (наприклад, відділи реклами повинні працювати незалежно від редакторських відділів).
16.2 Політика журналів щодо взаємодії реклами з вмістом журналу і щодо публікацій спонсорованих статей повинна бути чітко сформульована.
16.3 Повторні тиражі публікуються точно в первісному вигляді за винятком випадків необхідності внесення поправок в текст. В цьому випадку повинна бути можливість ідентифікувати виправлені місця.

Редактори, які прагнуть втілити в життя принципи Найкращої практики, можуть робити також наступне:
? публікувати загальний опис джерел доходу журналу (наприклад, частки доходу, отримані від надрукованої реклами, продажу тиражів, публікації спонсорованих статей, посторінкові тарифи, тощо);
? забезпечити, щоб рецензування оплачених статей в журналі відбувалося також як і звичайних статей;
? забезпечити, щоб спонсоровані статті приймалися тільки на основі їх якості та інтересу для читачів, а не з комерційних міркувань

18. Конфлікти інтересів
18.1 Редактори повинні мати процедури для вирішення власних конфліктів інтересів, так само як і для конфліктів інтересів їх співробітників, авторів, рецензентів та членів редакційної колегії.
18.2 Журнали повинні мати чітко задекларований механізм подачі статей від їх редакторів, співробітників та членів редакційної колегії, щоб забезпечити їх неупереджений розгляд.

Редактори, які прагнуть втілити в життя принципи Найкращої практики, можуть робити також наступне:
? публікувати списки істотних, що можуть вплинути на їх рішення, інтересів (фінансових, академічних чи іншого роду) всіх співробітників редакції та членів редакційної колегії (і оновлювати їх щонайменше раз на рік)

 

---

Відповідальний підхід до публікації науково-дослідних робіт: міжнародні стандарти для редакторів
Сабіна Кляйнерт та Елізабет Уейджер

Положення, розроблені на 2-ій Всесвітній конференції з питань дотримання цілісності наукових досліджень (2nd World Conference on Research Integrity), яка проходила в Сінгапурі, 22-24 липня 2010 року

Kleinert S & Wager E (2011) Responsible research publication: international standards for editors. A position statement developed at the 2nd World Conference on Research Integrity, Singapore, July 22-24, 2010. Chapter 51 in: Mayer T & Steneck N (eds) Promoting Research Integrity in a Global Environment. Imperial College Press / World Scientific Publishing, Singapore (pp 317-28). (ISBN 978-981-4340-97-7)

Короткий виклад

? Редактори несуть відповідальність за все, що вони публікують і повинні визнавати цю відповідальність
? Редактори приймають чесні та об'єктивні рішення незалежно від комерційних міркувань і забезпечують чесний та ефективний процес незалежного рецензування
? Редактори застосовують редакційну політику, що заохочує максимальну прозорість, а також максимальну повноту та достовірність публікацій
? Редактори захищають достовірність опублікованих матеріалів шляхом внесення змін та спростувань (відкликання статей), якщо це необхідно, а також не залишають без уваги випадки можливої неправомірної поведінки при проведенні досліджень та публікації їх результатів
? Редактори борються з неправомірною поведінкою при рецензуванні та редагуванні
? Редактори критично оцінюють етичність проведення досліджень над людьми та тваринами
? Незалежні рецензенти та автори інформуються про всі вимогах, що пред’являються до них
? Редактори мають необхідні політики для вирішення редакційних конфліктів інтересів

Вступ
Виступаючи в ролі зберігачів та розпорядників наукового знання, редактори повинні спонукати авторів прагнути дотримуватися найвищих стандартів етики публікації, а також дотримуватися їх самім. Крім того, редактори знаходяться в унікальному становищі, що дає їм можливість за допомогою своєї редакційної політики побічно сприяти відповідальному проведенню досліджень. Для досягнення максимального ефекту в науковому співтоваристві, в ідеалі, всі редактори повинні дотримуватися універсальних стандартів та загальноприйнятих практик. У той час так як різними областями науки, існують важливі відмінності, і не всі принципи можуть бути застосовні в кожному науковому співтоваристві, існують важливі спільні редакційні політики, процеси та принципи, якими редактори повинні керуватися з метою забезпечення достовірності публікацій.
Ці рекомендації є відправною точкою та націлені саме на редакторів журналів. У той час як книги і монографії в багатьох областях є важливими дослідницькими матеріалами, рекомендації для редакторів книг виходять за рамки даних рекомендацій. Є надія, що в подальшому рекомендації для них також будуть додані до цього документу.
Редактори повинні розцінювати себе як частину ширшої професійної редакційної спільноти, бути в курсі сучасних методів та правил у своїй області і забезпечувати належну компетентність і поінформованість свого редакторського складу в питаннях їх професійної діяльності.
Хороший редактор повинен дотримуватися дещо більшого числа принципів, ніж міститься в цьому документі. Принципи, політики та процеси, що пропонуються в ньому, націлені в, першу чергу, на забезпечення сумлінності в дослідженнях та публікаціях.

Редакторські принципи

1. Відповідальність за зміст журналу
Редактори зобов'язані нести відповідальність за всі опубліковані ними матеріали та застосовувати процедури й політики для забезпечення високої якості та достовірності опублікованих матеріалів.

2. Редакторська незалежність та сумлінність
Важливою частиною відповідальності за прийняття справедливих та об'єктивних рішень є дотримання принципу редакторської незалежності та сумлінності.
2.1 Незалежність прийняття рішень від комерційних міркувань
Редактори приймають рішення тільки на підставі наукових якостей статей та беруть на себе повну відповідальність за свої рішення. Прийняті процедури повинні відокремлювати комерційну діяльність в рамках журналу від редакційних процесів та рішень. Редакторам слід проявляти активний інтерес до політики ціноутворення видавництв і боротися за широку доступність опублікованих ними матеріалів.
Спонсоровані доповнення повинні піддаватися такому ж ретельному контролю якості й незалежного рецензування, як і будь-який інший матеріал в журналі. Рішення щодо таких матеріалів повинні прийматися точно так само як і з будь-якими іншими матеріалами журналу. Факт спонсорства та роль спонсора повинна бути зрозумілим чином повідомлена читачам.
Рекламні оголошення повинні відповідати політиці журналу, бути чітко відокремленими від іншого змісту та не повинні мати ніякого зв'язку із науковим змістом журналу.
2.2 Ставлення редакторів з видавництвом або власниками журналу
В ідеалі, у редакторів повинен бути підписаний контракт, що містить умови їх призначення видавцем журналу або власником. В даному контракті повинен бути чітко заявлений принцип редакторської незалежності. Видавці та власники журналу не повинні брати ніякої участі в рішеннях щодо його змісту з комерційних або політичних причин. Видавці не можуть звільнити редактора з яких-небудь причин, пов'язаних з утриманням журналу, за винятком випадків вияву грубої редакторської недбалості, або якщо незалежне розслідування показало, що рішення редактора про публікацію матеріалу було прийнято всупереч наукової місії журналу.
2.3 Показники журналу та прийняття рішень
Редактори не роблять спроб неналежним чином вплинути на рейтинг свого журналу шляхом штучного збільшення будь-яких показників журналу. Наприклад, недоречним є вимога додавати посилання на статті, опубліковані в журналі - такі посилання повинні з'являтися тільки на підставі чисто наукових міркувань. У цілому, редактори повинні забезпечувати, щоб рецензування рукописів відбувалося виключно на наукових підставах, а також, щоб на авторів не чинився тиск щодо цитування ними певних публікацій з ненаукових причин.

3. Редакційна конфіденційність
3.1 Матеріал авторів
Якщо журнал використовує систему, згідно з якою незалежні рецензенти вибираються редакторами, редактори забезпечують конфіденційність матеріалу авторів та інформують рецензентів з приводу необхідності збереження такої конфіденційності. Як правило, редактори не діляться отриманими статтями з редакторами інших журналів, за винятком випадків отримання згоди авторів або можливої неправомірної поведінки (див. нижче). Редактори, як правило, не зобов'язані надавати матеріал адвокатам для судових засідань. Редактори нікому не повідомляють статус матеріалу в журналі, крім авторів. Системи подачі рукописів для публікації через Інтернет повинні працювати так, щоб ймовірність несанкціонованого доступу була виключена.
При розслідуванні випадків неправомірної поведінки може знадобитися розголошення матеріалу третім особам (наприклад, наглядовій раді установи або іншим редакторам).
3.2 Рецензенти
Редактори зобов'язуються зберігати конфіденційність особистих даних рецензентів за винятком випадків, коли система незалежного рецензування є відкритою. Однак, якщо рецензенти бажають розкрити свої імена, їм це повинно бути дозволено.
У разі можливої неправомірної поведінки рецензента може знадобитися розкриття його імені третій стороні.

Загальні редакційні політики

4. Заохочення максимальної прозорості, повноти та чесності публікацій
Для удосконалення наукового знання важливо розуміти, чому була виконана та чи інша наукова робота, як і ким вона була запланована та проведена, а також що вона додає до вже наявних знань. Для досягнення цього розуміння вкрай важлива максимальна прозорість та повний й чесний виклад дослідницьких робіт.
4.1 Авторство і відповідальність
Журнали повинні мати чітко сформульовану політику з питань авторства, що відповідає стандартам у певній галузі. Вони надають авторам керівництва, що містять вимоги до них, а якщо в певній науковій сфері використовуються різні підходи до визначення авторства, заявляють, якого з них вони дотримуються.
При мультидисциплінарному або спільному дослідженні читачам повинно бути зрозуміло, хто що зробив і хто несе відповідальність за реалізацію та достовірність того чи іншого аспекту дослідження. У кожній частині роботи повинен бути, принаймні, один автор, який несе відповідальність за її достовірність. Наприклад, роль окремих учасників проекту може бути описана в розділі «Внесок учасників». Очікується, що всі автори вносять значний вклад в матеріал та знайомі з усім його вмістом; в ідеалі, це має бути зазначено в заяві про авторство, що надається журналу.
Коли в список авторів з поважних причин вносяться зміни, які не викликають заперечень ні у кого з авторів, редактори повинні вимагати, щоб всі автори (зокрема й ті, чиї імена виключаються зі списку авторів) висловили на це згоду в письмовій формі. Спори щодо авторства, як для опублікованих, так і неопублікованих робіт (тобто, розбіжності щодо того, хто повинен чи не повинен бути автором, що виникають до або після публікації), не можуть бути дозволені редакторами та розглядаються в дослідницьких установах або в інших відповідних незалежних органах. У таких випадках редактори діють відповідно до отриманих результатів після вирішення конфлікту, наприклад, шляхом виправлення авторства в опублікованих роботах.
У журналів повинна бути публічно заявлена ??політика щодо того, як обробляються статті, написані їх редакторами або членами редакційної колегії (див. параграф з конфліктів інтересів редакторів 8.2).
4.2. Конфлікти інтересів і роль джерел фінансування
У редакторів повинна бути політика, яка потребує того, щоб всі автори повідомляли про будь-які фінансові та нефінансові конфлікти інтересів та включали до рукописів згадки, принаймні, про ті з них, які могли б вплинути на сприйняття змісту читачем. Необхідно повідомити про джерело фінансування дослідження та назвати його; також вказується й публікується роль джерела фінансування у формуванні концепції роботи, її проведення, аналізу даних та підготовці публікації. Редактори повинні чітко поінформувати авторів, якщо через можливі конфлікти інтересів їх роботи не можуть бути опубліковані в певних розділах журналу (наприклад, в написаних на замовлення статтях чи оглядах).
4.3 Повний і чесне надання даних та дотримання правил надання даних
Однією з найважливіших обов'язків редакторів є підтримка високого стандарту наукової літератури. Хоча стандарти різних журналів мають відмінності, у своїй роботі редактори забезпечують, щоб усі опубліковані роботи вносили новий суттєвий внесок у своїй області. Редактори перешкоджають появі, так званих, «салямі-публікацій» (тобто, публікацій про окремі невеликі фрагменти дослідження), уникають дублюючих або надлишкових публікацій, за винятком випадків, коли це зазначено і прийнятно для всіх (наприклад, публікації на різних мовах з перехресними посиланнями) і спонукають авторів викладати свої роботи в контексті попередніх робіт (тобто, пояснювати, чому ця робота була необхідна / пророблена, який внесок вона вносить, або чому треба було продублювати попередню роботу).
Журнали використовують політику, яка заохочує повний та чесний виклад матеріалу, наприклад, шляхом вимог до авторів надати протоколи або плани дослідження в областях, де це прийнято, а також, коли це можливо, надати документ, що при написанні статті були дотримані вимоги певних керівництв. Хоча ці керівництва були розроблені для поліпшення якості наукових статей, їх дотримання також допомагає редакторам, рецензентам та читачам краще оцінювати рівень проведення дослідження.
Цифрові файли зображень, числа та таблиці повинні відповідати належним стандартам в певній галузі. Зображення не повинні бути неналежним чином перероблені з оригінальної версії або представляти результати які вводять в оману.
Редактори також можуть за допомогою відповідного програмного забезпечення проводити перевірку на предмет маніпуляцій із зображеннями, плагіат, дублюючих чи надлишкових публікацій. У разі виявлення плагіату або шахрайських маніпуляцій із зображенням, ситуація повинна бути розглянута разом з авторами рукопису та з відповідними установами (див. параграф про порядок розгляду випадків неправомірної поведінки: 5.2)

5. Реакція на критику і проблеми
Реакція на опубліковане дослідження з боку інших дослідників є важливою частиною наукових дебатів у більшості з наукових областей і, як правило, повинна заохочуватися. У деяких областях журналісти можуть «посилювати» такі дебати шляхом публікації відгуків читачів. Критика може бути частиною загальнонаукових дебатів, але може й пригорнути увагу до недостатньо чесного дослідження або публікації.
5.1 Забезпечення достовірності інформації, що публікується - внесення коректур
Коли читачі, автори або редактори виявляють безумовні помилки в опублікованій роботі, які не роблять роботу недійсною, потрібно якомога швидше зробити їх коректуру. Онлайн-версія матеріалу може бути виправлена ??із зазначенням дати виправлення та посиланням на надрукований список друкарських помилок. У разі, якщо помилка робить роботу або значну її частину недійсною, стаття повинна бути відкликана із зазначенням причин (наприклад, сумлінна помилка).
5.2 Забезпечення достовірності інформації, що публікується - підозра на неправомірну поведінку під час дослідження або публікації
У разі, якщо з боку читачів, рецензентів або інших осіб піднімається питання щодо достовірності або публікації наукової роботи, редактори, в першу чергу, зв'язуються з авторами (в ідеалі, з усіма авторами) і дають їм можливість відповісти на звинувачення. Якщо їх відповідь є незадовільним, редактори передають справу в дослідницьку установу (див. нижче). У рідкісних випадках, частіше в сфері біомедицини, якщо проблеми досить серйозні і є ймовірність, що опублікована робота вплине на клінічну практику або практику охорони здоров'я, редактори інформують читачів про свої підозри, наприклад, шляхом надання «вираження сумніву» на період проведення розслідування. По завершенні розслідування редакторам необхідно вжити відповідних заходів, що будуть супроводжуються коментарями, які роз’яснюють отримані дані розслідування. Редактори також повинні реагувати на дані, отримані від організацій по захисту сумлінності національних досліджень, які вказують на неправомірну поведінку у відношенні до матеріалів, опублікованих в їх журналі. Редактори можуть самостійно вирішити відкликати матеріал при наявності впевненості в тому, що неправомірна поведінка мала місце, навіть якщо розслідування установою або національним органом цього не рекомендує.
Редактори повинні реагувати на всі заяви або підозри щодо неправомірної поведінки у проведеному дослідженні або публікації, які походять від читачів, рецензентів або інших редакторів. Редактори часто першими отримують інформацію про такі проблеми і повинні діяти навіть в разі, якщо матеріал ще не був прийнятий до публікації або в його публікації ще не було відмовлено. Крім особливої ??відповідальності за публікації в своєму журналі, редактори несуть колективну відповідальність за опубліковані наукові знання і повинні діяти коли стає відомо про будь-які випадки ймовірної неправомірної поведінки. Випадки можливого плагіату або дублюючої / надлишкової публікації можуть оцінюватися редакторами самостійно. Однак, в більшості інших випадків, редактори запитують розслідування з боку установи чи інших відповідних органів (після отримання роз'яснення від авторів, в разі якщо таке роз'яснення не було задовільним).
Відкликані матеріали повинні продовжувати знаходитись в онлайн доступі за наявності видимої позначки про їх відкликання у всіх онлайн-версіях, включаючи PDF, для користі майбутніх читачів. Інші вказівки по конкретним типам порушень та реакції на них, таких як відгук статті, див. схеми COPE та рекомендації щодо відкликання матеріалу (http://publicationethics.org/flowcharts; http://publicationethics.org/files/u661/Retractions_COPE_gline_final_3_Sept_09__2_. pdf).
5.3 Заохочення наукових дебатів
Всім журналам слід знайти найкращий механізм, за допомогою якого читачі можуть обговорювати матеріали, критикувати його та брати участь в дебатах (у багатьох областях це роблять через друкований або онлайн розділ листування). Автори можуть внести вклад в дебати, отримавши дозвіл відповідати на коментарі та критику там, де це доцільно. Такі наукові дебати по опублікованій роботі повинні відбуватися вчасно. Редактори повинні чітко розрізняти критику, яка вказує на недостатні результати дослідження і критику, яка вказує на можливість неправомірних дій. Критика другого роду повинна бути не просто опублікована, а повинна викликати розслідування, навіть якщо з моменту публікації роботи пройшов тривалий період часу.

Редакційні процеси

7. Забезпечення чесного та належного процесу незалежного рецензування
Одним із найбільш важливих обов'язків редакторів є організація та використання незалежного рецензування чесним та розсудливим чином. Редактори описують прийняті процедури незалежного рецензування в інформаційних матеріалах для авторів, вказуючи також, які частини журналу піддаються незалежному рецензуванню.
7.1 Рішення здійснити рецензування
Редактори можуть відхилити матеріал без незалежної рецензії, якщо він буде визнаний низькоякісним або непідходящим для читачів журналу. Це рішення приймається чесно та неупереджено. Критерії прийняття такого рішення повинні бути чітко визначеними. Рішення не відправляти матеріал на незалежне рецензування може бути засноване тільки на науковому змісті рукопису і не повинно залежати від особистості автору або від місця його роботи.
7.2 Взаємодія з незалежними рецензентами
Редактори користуються послугами незалежних рецензентів щодо матеріалів, які розглядаються для публікації, шляхом вибору осіб, які мають достатній досвід та не мають конфлікту інтересів. Редактори забезпечують своєчасне отримання рецензій.
Незалежним рецензентам повідомляється, які вимоги пред'являються до них, а також дається інформація про будь-які зміни в редакційній політиці. Зокрема, від незалежних рецензентів необхідна оцінка дослідження і питань етичності публікації (тобто, чи було дослідження проведено, на їхню думку, етично та чи є у них підозри на плагіат, фальсифікації тощо). Редакторам слід формально питати незалежних рецензентів про наявність конфліктів інтересів з їхнього боку та вимагати від них оперативно інформувати редакторів про будь-який конфлікт інтересів для того, щоб вони могли вирішити, чи можливе об'єктивне рецензування. Певні конфлікти інтересів можуть спричинити за собою дискваліфікацію незалежного рецензента. Редактори повинні вимагати від незалежних рецензентів дотримання конфіденційності наданих їм матеріалів, а також вимагати, щоб незалежні рецензенти повідомляли їм, якщо при рецензуванні вони зверталися за допомогою колег або при здійсненні рецензування виконували роль наставника молодого колеги. В ідеалі, редактори повинні мати механізм контролю якості та своєчасності незалежного рецензування, а також механізм зворотного зв'язку з рецензентами.
7.3 Неправомірна поведінка рецензента
Редактори повинні серйозно сприймати неправомірну поведінку рецензента та розглядати будь-яку заяву про порушення конфіденційності, неповідомлення про конфлікти інтересів (фінансових і нефінансових), неналежне використання конфіденційного матеріалу або затримку незалежного рецензування в інтересах конкурентів. У разі серйозних порушень з боку рецензента, таких як плагіат, редактор повинен повідомляти про них в установу, в якому він працює (подальші рекомендації читайте тут: http://publicationethics.org/files/u2/07_Reviewer_misconduct.pdf).
7.4 Взаємодія з авторами
Редактори повинні пояснити авторам, що роль незалежного рецензента може змінюватися в залежності від журналу. Деякі редактори розглядають рецензентів як консультантів і можуть утримуватися від дотримання (або навіть запиту) їх рекомендацій щодо прийняття або відхилення публікації. Переписка редакторів, як правило, ведеться з відповідальним автором, який забезпечує участь співавторів на всіх етапах. Спілкування з усіма авторами на етапі подачі матеріалу та на етапі його остаточного прийняття може бути корисною, і гарантувати, що всі автори в курсі справи та схвалили публікацію. Як правило, редактори виносять рішення на підставі всіх коментарів незалежних рецензентів в цілому. Однак, у виняткових випадках може знадобитися видалення частини рецензії, якщо вона, наприклад, містить наклепницькі або образливі висловлювання. Важливо, однак, щоб такий редакторський аналіз не був спрямований на «придушення» незручних коментарів.
Якщо на пізньому етапі процесу здійснюється пошук додаткових рецензентів, на це завжди повинні бути розумні причини, які чітко повідомляються авторам.
Остаточне редакторське рішення та причини його винесення чітко повідомляються авторам та рецензентам. Якщо матеріал відхиляється, редактори, в ідеалі, повинні розглянути заперечення авторів згідно з прийнятою процедурою. При цьому, скасовувати своє рішення редактори не зобов'язуються.

8. Прийняття редакторського рішення
Редактори займають впливову позицію, приймаючи рішення щодо прийняття чи відхилення публікацій, що висуває особливі вимоги до чесності та об'єктивності даного процесу та до його відповідності науковому баченню конкретного журналу.
8.1 Обробка матеріалів редакторами і журналом
Всі редакційні процеси повинні бути описані в інформаційних матеріалах для авторів. Зокрема, в них повинні бути вказані вимоги, що пред'являються до авторів, типи матеріалів що публікуються, а також процес обробки матеріалів журналом. Всі редактори повинні бути добре знайомі з політикою журналу, його точкою зору та тематикою. Остаточну відповідальність за всі рішення несе головний редактор.
8.2 Конфлікти інтересів редактора
Редактори не повинні приймати рішення щодо матеріалів, в зв'язку з якими вони мають конфлікт інтересів, наприклад, якщо вони працюють або працювали в тій же установі та співпрацювали з авторами, якщо вони володіють пакетом акцій в певній компанії або мають особисті відносини з авторами. Журнали повинні мати певну процедуру обробки таких матеріалів, а також процедуру обробки матеріалів, поданих редакторами або членами редколегії, для забезпечення об'єктивного та незалежного розгляду таких матеріалів. Ця процедура описується в інформаційних матеріалах для авторів. Конфлікти інтересів редактора повинні оголошуватися, в ідеалі, публічно.